02.06.2016 09:23

лише 18+

7 | 7

Легкість

з рубрики / циклу «Палітра мрій»

Нехай мости, котрі я спалюю, освітлюють мені шлях."Неможливо" - це всього лишень думка.

Загубилась в кленовім листі,

Що шукала?

Напевне вітер...

Він колись дарував намисто,

Я його називала Ніжність...

Загубилась в кленовім листі,

Розірвалось від часу намисто,

Покотились в траву намистинки,

У куточок забилась вірність...

Загубилась в кленовім листі,

Десь той Вітер по світу гуляє,

Чи знайшов він себе?

Не знаю...

Мо, зневірилась?

Ще відчуваю...

Загубилась в кленовім листі,

Що шукала? Нове намисто?

У траві намистинки.., росою...

І дорога без зайвого...

Чисто

там, де хотіла розібратися в собі..., 1.06.2016

Візьміть участь в обговоренні

29.06.2016 19:03 Іванка Світла => ©

Ви так гарно пишете! Ваші твори зворушують до глибини душі...

04.06.2016 22:37 Анна Ольтенберг => ©

Зворушливо дуже...

04.06.2016 06:05 Тетяна Чорновіл => ©

Чудовий вірш.
Тільки шкода спалених мостів.
Краще освітлювати шлях зорями почуттів!

03.06.2016 17:11 Олена Вишневська => ©

чистої дороги Вам, пані Аллочко!

Чудово!!! Мене зворушило до глибини душі. Ви надзвичайна жінка. Вітаю!!!! Найкращі побажання від усього серця. Щоб закоханість у життя з Вами була завжди. Пригортаю.

По емоціях і справді, - легко...)

Обычно в берёзках плутают..А у тебя кленовые листочки..Надо попробовать..хочу нежности..Аллочка..как всегда с чувством . с нежностью и искренностью..И стихи и фото отличные.. Всегда ,когда читаю тебя ,у меня такое чувство,что..ты..исполняешь-душевный
стриптиз..Пронзительно и эмоционально..

Тихо сумніви десь зачаїлись,

Вітер Смутку стихає, не плаче.

Ось виходить з куточку Вірність,

Намистинки збирає терпляче

Найскладніший шлях - до себе... Розібратися, зрозуміти, прийняти себе у собі...
Зі знайдених намистинок можна скласти нове неповторне намисто!
Хай Вам завжди щастить)))))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ