Подружнє життя
За мотивами – Т. Белімова «Київ. ua»
Боже! Чи думав він,
що доживе колись до такого…
Від нього пішла дружина!
А він хоче її повернути!
Ні, не забути, а саме повернути!...
Інший би на його місці…
Т. Белімова «Київ. ua»
що доживе колись до такого…
Від нього пішла дружина!
А він хоче її повернути!
Ні, не забути, а саме повернути!...
Інший би на його місці…
Т. Белімова «Київ. ua»
Знущання, збиткування.
біль,
а потім – чоловіка
звичне
каяття,
неначе щирі
умовляння-обіцянки,
лихі, зловісні ланки,
подружньої
неволі - співжиття.
У жінки жевріє
надія на життя,
хай
не в любові, не в коханні вже
(вони скалічені наругою-ножем),
хоча б -
«як у людей» -
заради злагоди,
дітей…
Невдовзі – знову біль, нещадна
лють,
за каяттям – нещира
обіцянка,
синці, побої,
лайка,
одвічна сіра
путь
і розуму і сенсу
каламуть,
порочне коло…
Думки
лихими шершнями
гудуть: -
«Ніколи вже,
ніколи вже,
ніколи…»
Це колесо – не має
жодних
меж,
Терпіти – сил
Нема,
А розлучитись –
Теж!
З недолею бракує сил
змагатись,
Як з колеса порочного
зірватись
не у нірвану,
не в блаженне
забуття,
а у звичайне,
а у нормальне,
у повсякденне.
У Життя!?
