Мавки
Мавки вилазять з дерев і лаштують світанок,
Трунок зірок допивають із пуп”янків рути.
Мавки співають дзеркальним джерельним сопрано
І застосовують голос, неначе отруту.
Мавки залазять до хащ чорнотілих, поснулих,
Мавки вишукують слід полохливий людини.
Мавки бояться чугайстрів веселих і фурій,
Хлопців цілують у лісі вустами п”янкими.
Ні, не лякайтесь – то сон їх, так варто, так треба.
Хлопці вертають до літнього смерку додому.
Мавки залазять надвечір у чорні дерева,
Сняться їм сосни грайливі й вітри безборонні.
Мавки кохати не вміють, не звикли – а нащо?..
Фурії стежать, очиська їх вічно відкриті:
Ті, що кохають насправді, не вийдуть із хащі,
Будуть цвісти собі вічно медунковим цвітом.
