24.06.2016 07:42
for all
55 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Георгій Грищенко

Закон природи


Все живе то їжа

Тих, які живуть десь поряд, 

Жруть хоча й не свіжа, 

Всіх живих така вже доля


Йде життя по колу, 

З нього вирватись не можна

І цю правду голу

Знає вже людина кожна.


Жити значить жерти, 

Щоб нащадків народити

Й потім згодом вмерти

Й для нащадків світ звільнити.


Це закон природи

Він є скрізь й для всіх існує, 

Й не питає згоди

У живих й благань не чує.


Люди це пилинки

У Всесвітнього безмежжя, 

Усі їхні вчинки

Від закону теж залежні.


Цей закон сильніший

А ніж люди усі разом, 

Світ не стане іншим

Навіть десь колись із часом.

 



м. Київ, 22.06.16.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.06.2016 22:30  Тетяна Чорновіл => © 

Ваші настрої зрозумілі. Мене часто дивує, як, буває, перегукуються думки поетичні. У мене також є про пилинку, зараз знайду. Це мій перший вірш, в смислі дорослий. Бо дитячі перед ним писалися. Так що не судіть строго! :)))))