24.06.2016 22:08
для всіх
195
    
  3 | 3  
 © Ольга Шнуренко

Эмоции-контрасты

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

Эмоции создают иллюзии,
а иллюзии — это самообман...

Как научиться плакать и смеяться в одночасье, 

Воспринимать нейтрально горе, радость, счастье, 

Не рвать на части душу, сердце, и не портить нервы, 

И стать совсем бездушной, черствой, идеальной стервой, 

Переключать эмоции-контрасты моментально

в «меню души» на пульте – «радость, счастье и печально»?

Так часто то, что кажется событием фатальным, 

со временем становится обычным и банальным…

Где взять нам ножницы и уникальные лекала, 

Чтобы душа эмоции кромсала, и меняла

костюмы, декорации, сюжет, актеров, роли, 

И чтобы не было обидно нам до слез и боли?


P.S. Емо́ції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — складний стан організму, що припускає тілесні зміни поширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція інтенсивна — тоді настає порушення інтелектуальних функцій, можливе роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.



м. Київ, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.06.2016 08:54  © ... 

Це я колись раніше написала відгук на вірш одного поета тут на сайті, але там дівчина стояла на мосту і хотіла покінчити самогубством... Вчора просто відредагувала той поетичний експромт, щоб підходило до теми, яку описала Ліна  Костенко

 29.06.2016 08:59  Тетяна Белімова => © 

Ось цей монолог Чураїхи повністю:
«Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
І чим же, чим ви будете карати
моє смутне, зацьковане дитя?
Чи ж вигадає суд і магістрати
страшнішу кару, ніж таке життя?!
Ви грамотні. Ви знаєте латину.
За крок до смерті, перед вічним сном,
одного прошу:
у мою дитину
не кидайте словами, як багном!"

 29.06.2016 08:48  Тетяна Белімова => © 

Олю, Ви знаєте, я дуже люблю уривок із роману Ліни Костенко "Маруся Чурай", коли стара Чураїха виступає на суді. Людці судять її дитину, плещуть про неї всяке, вилущують слова з її пісень і окремі дії з учинків і пащекують. І що каже їм мати?
«Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна»
Але ж чи їм слухати чужу матір, якщо у них завжди заготовлені слова-багно? Байдуже хто перед ними, аби лише ляпнути... Може, то вони роблять в емоціях? Хтозна?
Ваш вірш відкриває Вас, Вашу душу, Олю. Ви - щира людина. Хай завжди у Вас все буде добре!

 24.06.2016 22:31  Каранда Галина => © 

як стати ідеальною стервою? - хороше питання...