Осінь
І осінь вже не за горами,
Яка ридатиме дощами,
А то і мжичкою заплаче
За красним літечком неначе.
Та осінь літечко руйнує,
Зелене листя пошматує,
Щоб чорними були дерева,
Бо осінь справжня королева.
Як хоче світом так й керує
І стогін лісу вже не чує,
Затулить хмарами все сонце,
Щоб не дивилось у віконце.
Щоб не раділи сонцю люди,
Було щоб чорно, сіро всюди,
Такі вже примхи осінь має,
На нервах людям завше грає.
Як осінь зробить своє діло,
Зима припхається не сміло,
Морози будуть й заметілі,
Вона теж спец в своєму ділі.
Я не люблю ці пори року,
Та треба витерпіть до строку,
Коли весна зазеленіє
І зерна радості посіє.
м. Київ, 15.07.16.
