Знов стукають краплі об душ запаковані згустки
з рубрики / циклу «Літні мотиви»
Знов стукають краплі об душ запаковані згустки,
що вперто забарвлюють світ упохмуро-гіркі кольори:
не віриться їм, ніби можна позбавитись пустки
так просто…лише босоніж доторкнувшись трави…
А світу начхати…зневіра, вважає, – хвороба сучасна
та й він же не лікар, йому б тільки крихту тепла….
і чашечку чаю, налитого літечком звечора вчасно,
і порцію тиші, що всесвіту ніби занадто мала…
Тож просто мовчить, сподівається: мабуть на краще
хай панцирі душ пробиває живильна волога… Вода…
вона, як і завжди, така незбагненно-свята, життєдайна,
тож хочеш/не хочеш –творить в повсякденні дива!
А люди все морщаться втомлено: знову ці зливи….
і з сумом нахабним лиш дивляться зболено в даль
Забули - недавно бубніли ще : дай, Боже, сили
й просили благально: дощу б, котрий зцілює край!
Миргород, 23.07.2016
