І знов не весело мені...
Чомусь не весело мені...
З десяток років як писалось,
А нині знов мені згадалось, -
Бо вся родина у війні...
Тому не весело мені,
Весна не перша вже зомліла,
Так, наче зовсім й не раділа, -
Моя дитина вже в землі...
Тому не весело мені,
Шпак не щебече коло хати,
Загинув старий пес кудлатий,
Зненацька, просто уві сні!
Тому не весело мені,
Бо палять наші "Заповіти",
Сусідські зайди, - сучі діти!
Що в чорта ходять у рідні!
Тому не весело мені,
Що за кермом продажна свита, -
На грудях Батьківщини гріта,
І гріють руки на війні!
Тому й не весело мені,
Немає більше в світі брата,
Бо брат натяг личину ката,
Тризуба ріже по спині!
Чомусь не весело мені...
Війні не видно кінця-краю,
Хатина тліє, та що скраю...
І серце крається мені...