Сповідь
З собою сам на сам
Я волю дав думкам,
Збрехать собі - ніяк.
В житті чим нагрішив,
Всі темники душі
Я совісті віддав... ось так.
Як корчило мене,
Як мучило мене,
І серце рвало на шматки.
Нащо таке життя,
Коли усе прокляв,
Коли усе не по-людськи?
Коли на людях вскач,
А самому хоч плач -
Та маска в тебе вже вросла...
І де оте твоє?
А чи те справжнє є?
Чи може хто прокляв?
Не так страшна та смерть,
Як жити коли вмер,
Коли до тла душа згорить...
І фальш чужих розп’ять
До віку споглядать,
А інші те назвали “жить”....
>м.Одеса, 2016