Ген під старою вербою
Кобза стогне й плаче:
Не побачить мати сина,
Більше не побачить.
Не побачить єдиного,
Більше не зустріне -
Він єдиний чорнобровий
На війнонці згинув.
Згинув, землю боронивши
Та від супостата,
Проти зайди-московита
Пішов воювати.
Воював, а мав любити
Щоб душа співала.
Не кохання йому в серце -
Куля завітала.
Завітала, не минула
Пекельна, проклята...
Не побачить мати сина,
Більше не побачить...
>м. Одеса, 25.07.2016
