Прощавай
Черговий крок у небуття,
Спливає в небуття життя...
Черговий рік пройшов дарма.
Ось новий на поріг.
Дожив, хоч це я зміг,
Але нічого більш нема…
Прощавай, немає втіхи для безталанної душі
І чорний світ її навряд чи щось освітить...
Образ та сліз камінні брили ваші мали б задушить...
Та я живу… Заради муки маю жить…
Так, маю жити…
Даю вогонь, та то не ваша мрія.
Пекельний він, від того й не зігріє...
Тому я і не Прометей.
Зжере й мене оте багаття люте...
За що мені та кара, люди?
Чом маю я калічити людей?
Прощавай, всередині вже випалено все.
Хоч вмер я вже, та все ще маю жити,
Й чию я душу маю знов на хрест прибити?
До кого мене злая доля занесе?
м. Одеса, 2016