Щоденна мрія

Багатостраждальній Меотиді,
береги якої втомились від луни пострілів

За розкритим віялом мовчазних доріг

Заховає Меотида свої очі сині.

Хмари пестячи рукою тулиться до них

І по небу розсипає співи журавлині....

Над серпневими полями пройде зливи тінь,

Стигле сонячне проміння в коси повплітає...

Під веселкою промчиться Вітру вільний кінь,

Дядько Вечір із кишені зорі повиймає.

Приазовськими степами літо пробіжить -

Галасливе, босоноге і злотоволосе...

Як же хочеться нарешті в мирнім світі жить,

І забути сном жахливим війни стоголосі...

Візьміть участь в обговоренні