Степова чарівниця
Я не буду вінок з трав i квітів плести,
Що лиш погляди здатен втішати.
Мені мудрість відкрили забуті листи
Манускриптів, де місячний промінь застиг...
Я вберуся в небачені шати.
Це яскраве вбрання буде сяяти так,
Що затьмарить смарагди й рубіни,
Із магічного зілля пошите, відтак,
Закарбую на ньому невидимий знак,
Що долатиме всесвіту стіни...
Розрив-зiлля i сонну чарівну траву
Я вплету, щоб серця відмикати,
I додам диких мак в красу польову,
Полин правди й безжальну, як смерть кропиву,
Й терлич-квiтку, щоб тінню зникати...