29.01.2019 21:05
Без обмежень
21 views
Rating 5 | 5 users
 © Галина Пігут

Лиш тут себе знайшла

Лапатий сніг лягає на долоні, 

Цілує вітер ніжно на льоту.

Усе довкола в білому полоні, 

А я кудись замріяно іду…


Змінилось все. Та рідне, аж до болю.

Ще ніби вчора, я малим дівчам, 

По цій бруківці бігала до школи, 

У парку хліб крихтила голубам.


Іще стоїть та лавочка в куточку, 

І та верба, що в білому снігу.

О, скільки раз кружляла у таночку

Вона під юне ніжне це «Люблю».


Як і колись, гуляють над ставочком

Щасливі пари, хтось на самоті…

А скільки раз, отам, за тим місточком, 

Закохані прощались на зорі.


Багато бачив дубик той у сквері, 

Які лиш в вітах сплетені чутки…

У чарівній збереженій манері

Стареньке місто скрасили роки.


Ще ніби вчора…тут моє дитинство, 

Мого кохання перші пелюстки.

Моє життя – оспівана колиска, 

Як непомітно сплинули часи.


Тут перший крок і перше слово «Мама».

Шукала скрізь. Лиш тут себе знайшла!

Бо рідне все, і де би не блукала -

Я до свого ж вернулася гнізда!

Дрогобич 28.01.2019



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На самоті садок мій не лишай / Вірш | Галина Пігут». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «А кажуть повертатися не треба / Вірш | Галина Пігут».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 31.01.2019 13:46  © ... => Тетяна Ільніцька 

Так... Особливо це відчувається, по бувавши на чужині. 

 30.01.2019 10:35  Тетяна Ільніцька => © 

Найрідніша і наймиліша серцю земля та, яку "колись сходив своїми босими ногами". 

Публікації автора Галина Пігут

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо