Лиш тут себе знайшла
Лапатий сніг лягає на долоні,
Цілує вітер ніжно на льоту.
Усе довкола в білому полоні,
А я кудись замріяно іду…
Змінилось все. Та рідне, аж до болю.
Ще ніби вчора, я малим дівчам,
По цій бруківці бігала до школи,
У парку хліб крихтила голубам.
Іще стоїть та лавочка в куточку,
І та верба, що в білому снігу.
О, скільки раз кружляла у таночку
Вона під юне ніжне це «Люблю».
Як і колись, гуляють над ставочком
Щасливі пари, хтось на самоті…
А скільки раз, отам, за тим місточком,
Закохані прощались на зорі.
Багато бачив дубик той у сквері,
Які лиш в вітах сплетені чутки…
У чарівній збереженій манері
Стареньке місто скрасили роки.
Ще ніби вчора…тут моє дитинство,
Мого кохання перші пелюстки.
Моє життя – оспівана колиска,
Як непомітно сплинули часи.
Тут перший крок і перше слово «Мама».
Шукала скрізь. Лиш тут себе знайшла!
Бо рідне все, і де би не блукала -
Я до свого ж вернулася гнізда!
Дрогобич, 28.01.2019
