Україно
Україно моя, Україно,
Я у тебе отримала волю.
Я і досі, як завжди, незмінно
Маю крила карпатської долі.
Кожен день, щохвилини, щомиті
Твої землі дають мені силу.
А Карпати твої знамениті
Мою музу вартують із тилу.
Я закохана в ліс український,
Я люблю кожен степ і долину.
Твою мову-красиву, батьківську,
Що казати- без тебе я згину!
І колись, через півсотні років,
Коли батько мій буде вже дідом,
Твої вічні Карпати високі
Стануть рідними вже моїм дітям.
А коли за кордоном я буду,
Чи залишуся жить в чужині,
Не хвилюйся, тебе не забуду,
Ти живеш, Україно, в мені.
