12.09.2016 22:01
для всіх
118
    
  3 | 3  
 © Наталка Янушевич

Замальовка

Десятирічне сонце угорі 

За витівками нашими встигало 

Заледве. І посаджений горіх 

Гойдав поміж гілок яскраве гало. 

І плюскіт хвиль, дитинний і дзвінкий 

Балакав з нами про усе на світі,  

Як ми пускали плавати вінки,  

Що розсипались на дрібненькі квіти. 

Усе було поділене на твердь 

і все було поділене на воду 

В старих пеньках стрічалася нам смерть,  

На вигоні - повнісінька свобода. 

Гукала зголоднілих пастухів 

Додому баба, вічна, ніби поле. 

Маєтки наші - хата, двір і хлів,  

Город, квітник, дровітня і стодола. 

Давно немає баби у селі 

уже картопля нам так не смакує,  

Тоді усе - від неба і землі. 

Тепер усе - лиш всує, всує, всує. 

Хоча... Листочок лине до води 

І час піде назад колись, напевно,  

Бо ж цей горіх такий ще молодий,  

І це сум`яття ще таке непевне. 



11.09.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.09.2016 01:12  Серго Сокольник => © 

Ностальжі...

 13.09.2016 12:13  Ганна Коназюк => © 

Проникливо... Надзвичайно!..

 12.09.2016 22:05  Каранда Галина => © 

десятирічне сонце - супер!
от тисячі віршів на цю тему, але отак - ні в кого...