Зловісний дракон
Коментар-переспів вірша Оксамит «Я подумаю про це завтра»
Мереживо пінить...
Солоний солод поцілунку,
Біда не в тім, що я не можу розлюбить,
Біда, що в тім не має порятунку.
Оксамит – «Я подумаю про це завтра»
1.
прилетів,
Слідом – драконячі діти,
Розгризають перли
почуттів,
Щоби в зародку щастя
убити…
2.
Ранок – похмілля ночі,
Ліки шукати – дарма,
Ангел ридає, а демон
регоче,
Каже:
«Й отрути катма».
Посміхаючись, в пекло з тобою піду,
Сонце гасне, Земля зупинилась,
Не живу я без тебе,
життя не знайду,
Вже не поруч – в тобі розчинилась.
3.
Біг по колу…
в коло вмонтовані леза
від страждання –
іржаві,
Вже не всмоктують кров,
Блюзнирствують: «Осанна, Любов!»,
Скрегочуть,
бряжчать.
Не знають
співчуття…
А ще сміються: «Нірвана!» -
Кожна рана –
рвана!
Хоча заростає за мить,
А кров,
Наче стрічка неткана,
Тягнеться за миттю мить,
Коханням, любов’ю
Стікає...
Рана вічно і люто
болить…
4.
Таверна маленька…
Обітована земля,
Запах кави примушує
божеволіти,
Перенасичена крапля трунку,
вогненна вона,
Провокує ізнов про
Кохання
Глаголіти!
5.
І знову –
по колу
долю нашу…
І знову – Леза
іржаві
Машуть!
