Доля - воля
Ходила доля мовчки
Без пісень і без плАчу,
У штанях й без сорочки,
Таку я вперше бачу.
А ти чия? – питаю,
Вона ж мені сказала:
- Хазяїна шукаю,
Свого вже поховала.
Послухав і злякався
І я чкурнув подалі,
В хатині заховався
У темному підвалі.
Сиджу й молюся Богу:
- Врятуй від цеї долі,
Вкажи мені дорогу
До щастя в дружнім колі.
І чую грім як грянув
Й пішла раптово злива,
Надвір я вийшов й глянув
Й застиг від того дива.
Стоїть красуня доля
І пісеньку співає:
- Це я, твоя я доля.
Й ласкаво обіймає.
Тепер живу я з нею,
Нічого не боюся,
Із долею своєю
Я вже не розлучуся.
м. Київ, 20.09.16.
