Якось дивно на душі,
Надто ноші все важкі,
Відказатись би від них,
Та не знаю саме від котрих.
Одні - кохання невзаємне,
А інші - там усе проблемне,
і болю я не відчуваю,
лиш тихо споглядаю.
ніяк... тут - порожнеча,
єдиний вихід – втеча,
куди? я взагалі не знаю,
лиш долю я благаю:
«туди де серце загориться,
і буде сильно-сильно биться,
туди де очі засіяють,
туди де мене покохають»
ви скажите - дурниця,
тобі це тільки буде сниться,
а я вам не повірю,
і буду плекати свою мрію.
я знайду те щастя я здолаю,
хоч сил я й дуже мало маю,
І я почую слова: «я тебе кохаю»,
І більше я нічого не бажаю.