25.09.2016 08:53
for all
488 views
    
rating 5 | 8 usr.
 © Ольга Шнуренко

Така як є

рімейк

Не сонце-діва й не чарівна панна, 

В житті завжди відвертою була, 

Для когось – дивна, іншим - бездоганна, 

Казали навіть, що черства і зла…


Думки ці протилежні поважала, 

Бо знала добре, Я - не ідеал, 

Свої емоції в собі тримала, 

Не вивертала душу на загал...


Але, зненацька, в голові - стихія, 

Емоції раптові, ніби шквал, 

Як буревій, словами скаженію -

Нелегко втримати душі штурвал…


А нині, наче на суді у Бога, 

Знесилена, покірна й мовчазна -

Але я знаю, інші є дороги, 

І не страшна мені їх крутизна…



м. Київ, 25.09.2016

Публікації: Ольга Шнуренко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.10.2016 16:40  Оксана => © 

Це наче описали мою долю... Гордині смак сповна відчула. Тому "знесилена,покірна й мовчазна..." 

 26.09.2016 09:49  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дуже важливо знайти шлях до себе, бути сама собою.

  • Якщо кожен із нас, здійснюючи якийсь вчинок, спілкуючись з іншими людьми, займаючись якоюсь справою, відчуває себе добре, значить це те, що хоче саме він чи вона, і в цьому виявляється внутрішнє «Я»...
  • Якщо ж почуття говорять, що немає інтересу і радості від того, що ми робимо, значить, ми зараз не відчуваємо наше «Я»...Тоді в такому випадку перед нами стоїть вибір - відмовитися це робити чи погодитися з цим...

Я свій вибір зробила...

 26.09.2016 09:29  Тетяна Ільніцька => © 

Ми всі різні, мабуть, у цьому й був Божий задум))
Щирість, як на мій погляд, набагато приємніша риса, ніж тролізм та інші "прєлєсті", які запанували на поетичних сайтах. На жаль. 

 26.09.2016 07:32  © ... => Олена Коленченко 

Саме це я й хотіла сказати, коли писала епіграф до цього вірша. Я думаю, що люди добре розуміють різницю між словами: єдина, самотня, одна...

Плин часу не зупинити, мене запізно змінити, тим більше неможливо переінакшити людей, тому вихід тільки один - змінити своє відношення до середовища, в якому ми живемо реально чи віртуально...

 26.09.2016 07:23  © ... => Дарія 

Цей вірш - як сповідь, щирий, емоційний і лаконічний, відвертий. Такі вірші пишу не часто, серед тисячі моїх творів, знайдеться тільки кілька , в яких я без маски... 

 25.09.2016 23:33  Дарія => © 

Вражаючий вірш. Подобається читати Ваші твори, цей один з найулюбленіших. 

 25.09.2016 21:51  Олена Коленченко => © 

Мені на згадку прийшли слова відомого поета В. Симоненка:

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні…
Кожна людина - неповторна! Залишайся такою, як ти є!!!! 

 25.09.2016 20:43  © ... => Люлька Ніна 

Зі мною часто так трапляється, коли емоції через край проливаються... 

 25.09.2016 20:42  © ... => Каранда Галина 

Стосовно стакана води: коли Ви наливаєте воду по вінця, це ще норма, але коли через верх, то що відбувається? Іноді достатньо останньої краплі, щоб вода пролилася... 

 25.09.2016 11:12  Люлька Ніна => © 

Сподобався, щирий і відвертий вірш. Молодець! 

 25.09.2016 09:04  Каранда Галина => © 

більшість того, що відбувається в нашій голові. ми самі й придумали собі. я сама можу в склянці води такуууу бурю заколотити.... а потім аж самій дивно - про що переживала???