Місто, навіть прекрасне
Місто, навіть прекрасне, живе собі попелом й димом,
Випиває з дерев по три літри зеленої крові.
Місто робить нас дикими, стриманими й чужими,
Місто скручує руки й розписує лінії долі.
Місто, навіть прекрасне, ковтає надвечір таблетки,
Зранку п”є міцну каву і вдень хоче з вікон стрибнути.
Місто робить із нас ретушовані трафарети,
Відбиває на стінах і нам заперечує бути.
