Скорботний Київ

Пам’яті Жертв Бабиного Яру…

Вы видели, как на ходу седеют люди…
…….
Утром, строем, с фельдфебелем,
Рота прошла по песку на пляж.
Гармошки губные блеяли
Веселый немецкий марш…

М. Рубинштейн «Бабий Яр»

Поламані, вбиті Мрії…

Сорок Першій Рік…

Тяжко поранений Київ

У Скорботі застиг…

Червленими

Схилами

Плинуть

Сльози, Душі, Тіла…

Пам’ять не згине,

Її не поглине

Безпам’ятства імла.

Не знищити Пам’ять яру –

Даремно ніхто не зник…

Вовік не позбутися Згару,

Не стихне безмовний Крик!

Невинні не гояться Рани,

Невинна не сохне Кров,

Земний Вам Уклін – Ветерани,

Народна із Вами Любов!

Біль пульсує Запекло,

Палає Скорботи Печать…

І рани Стражденного Пекла,

У Кожному Серці Болять…

Над Світом

невтомно

плинуть