Ти пробач …
Переспів вірша О. Вишневської – «Приручи… бо зима надто близько»
Приручи мене, вовче, та так,
Як раніше нікому
Не вдавалось.
Зима надто близько.
Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу –
мені вже додому
повертатись запізно,
Не схочеш,
тоді на шматки
Роздери моє серце…
О. Вишневська – «Приручи… бо зима надто близько»
Як раніше нікому
Не вдавалось.
Зима надто близько.
Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу –
мені вже додому
повертатись запізно,
Не схочеш,
тоді на шматки
Роздери моє серце…
О. Вишневська – «Приручи… бо зима надто близько»
Ти пробач мені,
Вовче,
що так пізно
я до тебе прийшла
у чаклунські ліси…
Позносила, розбила
чобітки я
залізні,
Серце плаче на тлі
чарівної,
лісової краси.
Бачу пустку і тлін -
то проекція власних
печалей,
Так, як Мауглі,
брата духовного,
в теплих краях,
Тут, в морозних лісах,
Молоком годувала,
навчала мене
Сіра Зграя,
Як боротись,
змагатись,
долати свій страх.
Знов до Зграї
візьми,
я з тобою порину
у Зиму,
Буду рвати і гризти
прапорці
нескінченних
Облав…
Хай повернуться
Юні,
Хай Дикі
повернуться
Сили!
Знов до Зграї
візьми,
Доброти,
я молю,
Не Позбав!
.gif "{#}")
Спасибі, Олександре Миколайовичу! Вкотре вражає уміння прочитати більше, ніж написано!