Вечірня Зоря
За мотивами вірша «Дымок от папиросы»
Взвивается и тает,
Дымок голубоватый,
Призрачный, как радость,
В тени мечтаний…
Слова Н. Агнивцева.
Палай, Вечірня Зоре,
Лікуй стражденну душу,
Хоча би до світанку
Хай давній біль розтане…
Привиддя Щастя
Не щезне і не згасне,
Це запорука
Кохання вірного мого!
Як молодість чудова
Спливає блискавично,
А пам’ять невблаганно
Печалі береже…
Парк сповнений тобою,
Моя, навіки Рідна!
І Мрією-Коханням
Я житиму завжди!