Львів
Одна із тихих вулиць міста Львова,
Малює візерунки дощ на склі,
А небо сіре та важке, бруківка мокра,
Лиш видно кілька парасоль в вікні.
А вийдеш на балкон – і бачиш місто:
Старі будинки ніби тихо сплять,
Із крапель на дахах нанизані намиста,
Що по підвіконнях вниз біжать.
Он хтось самотньо під дощем цим мокне,
Й бруківку кроками тривожить він.
Пригадують повіки дні самотні
Серед вулиць міста й мокрих стін..
Як у дворах в дитинстві я губилась -
Мов в лабіринтах я блукала в них,
Бо там інакшими здавались час та дійсність,
Шукала сходи до таємних мрій.
Й краса цих вулиць від дощу не в’яне.
Я серед них весну колись знайшла…
І запах цей п’янкий ще пам’ятаю -
Обійми, поцілунки та слова....
Похила вулиця... бруківка... мокре листя...
Ще сповнена я спогадів сумних...
Й закохала в це вічне дивне місто…
А дощ помалу за вікном вже стих...
На сонних вулицях немає вже нікого,
Сховались всі, й бруківка мокра спить...
Одна із тихих вулиць міста Львова
Вдихає свіжий запах... і мовчить...
11.03.08
