Квадратні метри, а до них
Дороги з надовкружі.
Ще тут, лиш тут ще не притих
Спів понад лісом дужий.
Львів – Станіслав, а далі – рів,
Пропастя безголове,
Бездумне видиво бомжів,
На плечах – стос полови.
Червені стяги бідолаги
Тягнуть з переляку,
Якось невпевнено, та лізуть
Москалеві в сраку.
Уже й не раді, бо Донецьк
Протер з туману погляд.
Та ще на захід злий їх грець
Побріхує убого.
Е-гей, людиска, облизали
Ви чужі клоаки!
Чорти що, розум, весь украли?
Де ваш дух, козаки?
Сховали чуба у барлоги,
Злякано трісетесь…
Гляньте, Янек епілоги
Пише вам – діждетесь!
