У весняному гайочку

Знайшла мама свою дочку,

Що гуляла з юнаком,

Який втік від них бігом.

Насварила доцю мама

І сказала врешті прямо,

Рано з хлопцями гулять,

Треба школу ще кінчать.

До закону це подібно,

Університет потрібно

Ще закінчити тобі,

Далі лиш сама собі

Господинею ти станеш

І життя вже не споганиш

Врешті знайдеш жениха

Й доля буде не лиха.

Доця слухала уважно

Й запитала вже відважно:

- Чи такою ж була й ти

Чи ти чула підожди?

Мама тільки усміхнулась,

В юність наче повернулась

Вона теж така була,

В гай ходила край села.

Але донечці сказала,

Щоб розумною ти стала

Я тебе і віднайшла.

Я ж тоді дурна була,

О, якби то юність знала,

То завчасно б не кохала,

Мати цьому хай навчить

Що їм краще не робить,

м. Київ, 18.10.16.

Візьміть участь в обговоренні