24.10.2016 00:37
18+
195 views
    
rating 5 | 11 usr.
 © Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше...

Ні менше. Ні більше... Просто дощ за вікном...)

Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.

Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.

І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди

Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.


Натомість дощі зазирають в оголені вікна

Кімнати моєї душі. Та найгірше: я звикла

До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -

У них розчиняюсь, неначе мене олівцями


Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.

У мене без тебе в печалі народжені вірші.

Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.

І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...

Публікації: Олена Вишневська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.12.2016 13:13  Тадм => © 
 10.11.2016 16:56  © ... => Тадм 

Спасибі, сонечко! Приємно, що вдалося втрапити до твого серця) 

 10.11.2016 13:29  Тадм => © 

Оленочко, дуже відчутно! 

 30.10.2016 07:36  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую , люба!!! А я за твоїм) 

 29.10.2016 22:02  Світлана Рачинська => © 

Так, люба, тиша - "Стріляний горобець"..... Дивовижно.... скучила за чуттєвістю твого слова... 

 25.10.2016 20:59  Світлана Холодна => © 

Дуже проникливі рядочки. Мені сподобалося... 

 25.10.2016 20:52  © ... => Серго Сокольник 

так навіть цікавіше) 

 25.10.2016 03:48  Серго Сокольник => © 

Бо наосліп, Оленко... Бо наосліп...)

 24.10.2016 19:07  Панін Олександр Мико... => © 

То Ви йому, зайвої цукерки не дали (для його ж блага, надлишок солодкого шкодить), а він капризує. 

 24.10.2016 19:02  © ... => Агамемнон 

Ей, та це ж моя пісенька!))))
Дякую Вам! 

 24.10.2016 19:00  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Олександре Миколайовичу, спасибі Вам, добра душа!!! Вкотре вражаєте і підкорюєте!)
А он Зелений каже, не така вона вже й файна))) 

 24.10.2016 18:59  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую) 

 24.10.2016 18:58  © ... => Каранда Галина 

На те він і оптиміст) 

 24.10.2016 16:41  Агамемнон => © 

Промокли до нитки... Мммм 

 24.10.2016 14:03  Панін Олександр Мико... => © 

Тиша груди прострілює, серце кров`ю спливає, тільки посмішка зцілює, тільки цілунок до життя повертає, розлука малює усе холодними фарбами, жаби зелені дивляться з калюж очима нахабними. Очима жадібними дивляться чоловіки в тім`я биті, нічого дивного: таку файну дівчинку неможливо не любити, не хотіти, не воліти, та доведеться їм лише повітря осіннє даремно ловити.
Доведеться панянці собі раду давати. не перейматись, за парубками невдячними не побиватись, не сумувати.
Вигляне сонечко, захочеться знову літати, таку дівчину-лялечку неможливо не кохати! 

 24.10.2016 12:35  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Рвучкі емоції як і метафори серця... 

 24.10.2016 12:04  Каранда Галина => © 


))) во-во, а оптиміст навіть на кладовищі бачить самі плюси!:))))

 24.10.2016 10:32  © ... => Тетяна Ільніцька 

Танюш, найбільше благо для поета - бути зрозумілим і почутим так, як от ти мене....!!! Безмірно дякую тобі за це!!! І не лише))) 

 24.10.2016 10:29  © ... => Каранда Галина 

Спасибі Вам, Галино :-)
Надіюся, то не на мені Ви поставили стільки хрестиків?)))) 

 24.10.2016 09:04  Тетяна Ільніцька => © 

Все - від першого й до останнього слова - зрозуміле, близьке, ніби рідне... Особливо останнє: "прострелені тишею груди..." 

 24.10.2016 08:29  Каранда Галина => © 

+++++++++++++++++
:)