Темна лаванда
Поза вікнами ніч задихається в темній лаванді.
Літаки чи то зорі крайнеба згубились навік.
Ці слова, що так ледве й так хороше схожі на правду,
Нам давно уже місяць з вогненним серпанком прорік.
Хай кружляють комети і нині десь там, між галактик,
Вибухають зірки, чорні діри усотують час.
Ми – малі на землі, ми розлуки ковтнули півкварти,
Але хто із земних тут постане супроти, між нас?..
Потяг лунко стукоче, і кришиться небо, як тісто.
Загортаються зорі у світло ранкових заграв.
Ти у тому чужому-далекому-темному місті
Нечужим-недалеким і світлим мені раптом став.
