Пес
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Пес»,
«Синяя тетрадь»
Лежить він, підібгавши лапи,
Кубло теплом своїм зігрів,
Йому лоскоче ніздрі запах
Слідів небачених звірів.
Собачі сни несамовиті
Вгамує цеп, поглине страх,
А запах лиш на трепет миті
Навіє в ніздрі будки дах.
Молодшим був ще він у змозі
Засвоїти з десяток слів,
Їх пам’ятає добре й досі
І чути б від усіх волів.
На прив’язі за дня і ночі
До мови не потрібен хист –
Лиш заглядати вміти в очі,
Як вертиться в догоду хвіст.
Та хист до гавкоту без краю
Нічним сигналом з темноти,
Щоб до воріт чужого раю
Ніхто не здумав підійти
Як усміхнеться – то серйозно
Безмовним вищиром зубів.
На місяць тільки виє тоскно,
Та й то, як чує скрипки спів.
Цінує він життя те псяче,
Щосили гавкає, бо звик.
Йому б це й не згодилось наче,
Коли б конав по-людськи вік.
_
Вот он лежит, поджавши лапы,
В своей немытой конуре,
Ему щекочет ноздри запах
Следов неведомых зверей.
Его собачьи дерзновенья
Умерит цепь, умерит страх,
А запах держится мгновенье
В его резиновых ноздрях.
Еще когда он был моложе,
Он заучил десяток слов,
Их понимать отлично может
И слушать каждого готов.
А говорить ему не надо,
И объясняться он привык
То пантомимою, то взглядом,
И ни к чему ему язык.
Пожалуй, только лишь для лая,
Сигнала для ночных тревог,
Чтобы никто к воротам рая
Во тьме приблизиться не мог.
Его зубастая улыбка
Не нарушает тишины.
Он подвывает только скрипке,
И то в присутствии луны.
Он дорожит собачьей службой
И лает, лает что есть сил,
Что вовсе было бы не нужно,
Когда б он человеком был.
Коментар автора: «Написано на Колыме в 1949 году. Входит в « “Колымские тетради”». 1949
