28.10.2016 00:22
for all
149 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Вікторія Івченко

Осіння туга за літом

Осіння туга за літом

Каштанове листя осіннє –


Прозоре й сумне…


Мов золота чистого краплі


Од сонця лишились…


А нині – вже вечір…


Темніє… Сніжком сипоне –


І золото згасне…


І стане коричневим пилом.


О Мить… Зупинися…


Ти в серці моєму тепер


Мов фото на пам’ять:


Ліхтар, що підсвічує Осінь…


Безжально-коротке життя –


Хтось незримо помер…


То – золото серця блищить


У каштанових косах.



м. Київ, жовтень, 2016 р..

Публікації: Вікторія Івченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.11.2016 07:56  Зав`ялова Валентина => © 

Так гарно й щемливо! 

 28.10.2016 09:51  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, Тетяно! Цей вірш наче зійшов на мене того вечора, коли ішов перший сніг. На Русанівці, де я була тоді, побачила вгорі каштанове листя, підсвічене ліхтарем. У мене з цим районом пов`язані деякі спогади... Отак душа промовляє до тебе, коли ти її слухаєш.

 28.10.2016 08:21  Тетяна Ільніцька => © 

Чудово, Вікторіє)) Так ніжно! І трохи щемливо...