Повішений
до віршувань в окупації
буденщина захована за грати
мізки стискає штаба
із дерева що зігнута в обруч
скляною грудкою у грудях серце
стучить
й кидАється об ребра
немов розбитись хоче у друзки
свободу кличуть очі
і слово на замку
на засові думки
душа трепече квіточкою маку
в обіймах вітру від зими
спадає сніг
звалився крізь полуду
небесного зимового шатра
роскис і кумкає іржавий у болоті під ногами
місю його
іду по сигарети
байдужий посторонній
гаріль дрібнота поза часом
у магазині краєм вуха
почув утаємничене і злякане
нізвідки й звідусюди шепотіння
...- та ні! померло 40 з голоду,
повісився один.
вертаюся до хати
в якій лише дротЯний тремпель
особовий - для ватника! -
і вішалка для мого картуза
...пуста холодна темна шафа -
ні! - труна, не хата
сиджу на кволому хибкому табуреті
курю смердючу "приму"
пускаю дим
крізь грати і дурисвітні вузли
полатаної клуні сьогодення
...тож, 40 вмерло з голоду?..
лише один повісився?!.
напевно й там він схоче закурити
піду хоч "приму" цю
віддам йому в дарунок...
...і захиталось тіло на шнуру
мов маятник
у вічність
дзигаря...
