Я так давно тебе уже відплакала
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Я так давно тебе уже відплакала.
А ти узяв — по-справжньому помер.
Тривожні сни засіялися знаками
розбурханих у пам’яті химер.
Так защеміло наче вже й забутою
безглуздістю розтрощених життів...
розплатою, прощенням, чи покутою...
Ти ж не хотів... Скажи — ти ж - не хотів?!
І ні в кого спитати: чи хоч нищечком,
хоч іноді - чи згадував ти нас??
Мовчить груддя, ховається під листячком...
Востаннє десь між хмар твій погляд згас.
Я так давно тебе уже відплакала...
Лубни, 26 вересня — 5 листопада 2016 року
