з рубрики / циклу «ГУЛЯЛО ЛІТЕЧКО СТЕПАМИ»
Гуляло в серпні літечко степами
Й заплуталось в сухому бур’яні.
Вже й осінь голосила за ярами
Коротшими ставали теплі дні.
Йому б збивати в куряву дороги
На південь, через гори й океан,
Та павутинка заснувала ноги
А ковила обвила ніжно стан.
І не могло, ба, видно й не хотіло
Звільнятись літо, наш покинуть край…
Воно як я: душею прикипіло
До Таврії, так схожої на Рай!