15.11.2016 14:17
18+
158 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Олена Вишневська

Як воно?

Як воно? Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."
СвітЛана

З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині...



Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?

В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!

Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди

В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…


Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?

Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.

Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?

Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.


Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.

Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…

Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.

Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.


Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і

Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної

Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!

Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»


Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?

В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?

Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...

Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...

Публікації: Олена Вишневська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.11.2016 12:38  Світлана Рачинська => © 

 Це взаємно!)))

 16.11.2016 12:33  © ... => Світлана Рачинська 

Я тут ні до чого, промінчику)) То все ти, а я лиш підхопила хвилю, бо її силі опиратися було неможливо, та і не хотіла я їй опиратися))

Щиро дяку тобі за те, що ти є!

 16.11.2016 12:31  Світлана Рачинська => © 

Я відчула усі чуттєві барви слова........ Дуже проникливо і талановито! Самобутній і казковий..... Мелодія твого серденька неповторна, сонечко..... І досі відлунюється в мені.... 

 16.11.2016 11:14  © ... => Тетяна Ільніцька 

Першотвір незрівнянний, як і його автор))) як можна було йому не піддатися? що, власне, я і зробила)))
Щиро дякую, Танюш! Надзвичайно приємно! 

 16.11.2016 11:13  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Спасибі, Мальвочко, за такий проникливий відгук! 

 16.11.2016 11:12  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Щиро дякую Вам, Олександре Миколайовичу! Ви чарівник! 

 16.11.2016 09:57  Тетяна Ільніцька => © 

Кожен рядочок лягає на душу, Оленочко! Надзвичайно красиво і вишукано)) Як і першотвір, зрештою! 

 15.11.2016 15:00  Мальва СВІТАНКОВА => © 

То як шкіру навиворіт й душу навиліт,
Коли мимо з байдужістю крутиться світ...
І написати й побачитись буде привід,
Тільки навіщо?..
Досі для чого... Вічний топити лід... 

 15.11.2016 14:53  Панін Олександр Мико... => © 

Справжній поетичний шедевр.

Одне зауваження:
Самопожертва справа невдячна,
А робити Жертву із Нього -
непорядно.

Поглянути на Іншого -
Аморально.

Подумати про Щось
З Іншим - ГРІХ!

Злочинниця я,
Бийте мене люди,
Бо сама
Я себе за ЦЕ -
Вб`ю!

Я у думках зігрішила,
Я - у лабетах ГРІХА!"

Ніж праведниця щира така,
Краще - Нечиста Сила!

(Насправді, Нечиста Сила
Дуже чистенька і
гігієнична)



П. С.

Цей вірш готувався для самостійної
публікації.
Добре підійшов для коментаря.

Отже не треба усе сприймати на свій
рахунок.
Ваше - 30 %
Інше - Узагальнення.