Про кохання як воно є
Як стікає my love
З віт дерев на алеї у парку...
Дощ пройшов, мов біда,
Омиваючи ноги мені.
Я тобі дарував
Все, що мав. Від кохання до сварки.
Мій сприймаючи дар,
Ти кохала реально чи ні?
Чи кохання- тотем,
Розмальований фарбами літа
Примітивністю тем
Екзальтацій пікантності ню?
Все не те... Вже не те...
Ти уміло не вміла любити)))
Хоч виписуй патент
На вогонь, що горить без вогню.
Промінь ліг на чоло-
Хмар завіса розірвана храму.
І стікає любов,
Мов у ринву потік дощовий.
Що було- відійшло.
Дощ- це висновок, сприйнятий нами,
Де основа основ
Пошук свіжих кохань. C”est la vie.
.
