Уривок з Екклезіаста
а земля віковічно стоїть.
Покоління прийшло покоління пішло,
а земля віковічно стоїть.
Вічне сонце зійшло і за обрій зайшло,
завтра знову злетить у блакить.
Віє вітер на південь, на північ, на схід,
і на захід вертає бігом::
мчить по колу, хоча не знайти його слід,
неможливо спіймати його..
Всі потоки постійно до моря пливуть
та моря не наповнюються:
по безмежному небу – додому їм путь,
щоб пливти знову, з волі Отця.
Часом люди говорять: – «Дивись, це нове»,
та це все вже було у віках.
Марнота марноти в людських душах живе,
ось вам – доля і правда гірка.