Мачуха війна
Упало небо мрякою під ноги,
До берців глеєм лащиться Війна.
Рвуть осінь кулемети мов бульдоги.
Від міни поряд виразка гнійна.
Забилась тиша снайпером в розпадок
І завиває перельотом куль.
Стирчать на ставі ребра мертвих кладок,
Вітаючи круків німий патруль.
Іржавий танк пустив коріння в полі,
Без башти, що відтяв боєкомплект.
Осколками поламані тополі,
Безглуздості висвічують афект…
У кров’янім плескаючись розмаї:
Брудна для когось, іншим – осяйна́,
Могили риє в сухокостім гаї
Усім дбайливо мачуха Війна.
