Можливо, востаннє...
Знову ми віч-на-віч,
Як умовлено. Звідки той щем?
Розірвалася ніч...
Пролилася холодним дощем...
У осінніх полях
Заблукало кохання. Дивись-
Нами пройдено шлях
Від СЬОГОДНІ до того КОЛИСЬ
У минуле... Ми там
Омивались у щастя дощах.
Повернулись. Пропа-
ло бажання у хтивих очах.
І можливо востан-
нє ти нині моя. То іди
Споминати кохан-
ня, шо вже відійшло назавжди.
