03.12.2016 09:47

лише 18+

295

5 | 5

 © Оксамит

Lettre

з рубрики / циклу «П`ять відтінків мене»

Нехай мене ненавидять за те, який я є, чим люблять того, ким я не є. Курт Кобейн

Важко розібратися, де благодать, а де спокуса... Найстрашніше у дружніх відносинах, коли хтось один починає закохуватись. Мені здавалось, що нас пов"язує бездоганність найчистішого кристалу...

Бірюзове небо.., я тобі не обіцяю...

Розкіш тону забирає зима.

Сіре колюче-зафарбовує білим, 

Може повіриш, що ти не одна?

Знову безколір сніжить і зникає, 

Хто ж так образив, що віри нема...

Сизим туманом, інеєм срібним, 

Шлейф від парфуму-надія жива...

Хто ж дарував тобі простір блаватний?

Запалював очі, чеканням жила...

Хто розтоптав твою душу жіночу?

Хто серед осені холод вселяв?

Знаю мовчатимеш, в мріях літаючи, 

Може зримуєш і прийде весна?

Не обіцяю в кольорі небо.., 

Чому ти фарбуєш його сама?..

Свобода залежить тільки від самої людини і не більше.., це більше ніж я заслуговую, але не більше, ніж може вмістити моє серце... (вибач)

холодна північ Германії-Бремен, 29.11.2016