Олена Вишневська І випав сніг…
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
12.12.2016 23:19 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Чудовий!!! |
10.12.2016 23:57 Олена Коленченко => © |
 Оленочко, як же ти вмієш чарувати)) Дякую за насолоду!!!! |
09.12.2016 23:00 Світлана Рачинська => © |
 Дивовижні рядки..... Твої обійми неба сколихнули у мені все живе... неземна Поезія і ти така ж!....... |
09.12.2016 10:08 Тетяна Чорновіл => © |
 Туга минає, то й добре, а Любов нехай залишається в серці. |
08.12.2016 19:28 Ганна Коназюк => © |
 Яка вишукана поезія!!! Оленко, яка ти молодчина!!! |
08.12.2016 04:57 Каранда Галина => © |
 + |
08.12.2016 02:23 Панін Олександр Мико... => © |
 Сніг зігріє замерзлих, |