03.12.2016 01:27
for all
186 views
    
rating 5 | 8 usr.
 © Олена Вишневська

Білим віршем

Білим віршем

А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот, 

Постійно розігруєш фуги, сонати, гами.

Розгойдуєш маятник, чиниш переворот, 

Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.


Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...

А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша, 

Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій, 

Хоч інша з тобою і ти нею дишeш, дишеш...


А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг, 

З полону. А ти би тримав мене все сильніше, 

Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг, 

Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.


Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я

Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...

Плекаю любов, наче жінка своє маля.

Ношу між грудей /наче хрестик/ її... натільно.

Публікації: Олена Вишневська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.12.2016 00:56  © ... => Олена Коленченко 

Спасибі, Оленочко! Окрилюєш! 

 05.12.2016 21:42  Олена Коленченко => © 

Неймовірно!!!Вірш зітканий з тисячі променів твоєї душі!!!!Так ніхто не кохав, через тисячу літ.... 

 05.12.2016 13:00  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую за розуміння, люба!
Саме таке воно і є))) 

 05.12.2016 10:19  Тетяна Ільніцька => © 

Так любити може лише Вона... Ім`я їй - Жінка. Таке кохання, мов сонячний зайчик чи сонях, завжди там, де його Сонце в небі))) Чудово, Оленочко))) 

 04.12.2016 21:22  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Іриночко!!! Як же Ви мене окрилили... своїми відчуттями! То найцінніше для мене, коли мої вірші лягають на душу... та ще й так...
Щиро дякую! 

 04.12.2016 21:21  © ... => Дністран Оксана 

Оксаночко, це дуже відповідально!!! Не кажи мені такого... буду хвилюватися)))
Щиро дякую Тобі, сонечко! 

 04.12.2016 21:20  © ... => оксамит 

Спасибі, пані Аллочко! 

 03.12.2016 16:59  Ірина Затинейко-Миха... => © 

останній куплет - це щось для мене із сучасного афоризму жінки-поетки-матері-філософа-коханки-коханої-інтелектуалки...І ще..і ще...і ще....Неймовірно...я перечитую цю поезію і відпочиваю душею...більше не маю що додати у своєму коментарі...слова зайві мої бідні тут.

 03.12.2016 13:21  Дністран Оксана => © 

Це так щемно і так красиво, Оленко! Закохуюсь у твою поезію знову і знову!!!!! 

 03.12.2016 09:19  оксамит => © 

Не хочу нічого загадувати, боюся озиратися назад.
Я зрадів, побачивши навпроти її очі... 

 03.12.2016 01:52  Панін Олександр Мико... => © 

Далеко не все, далеко... 

 03.12.2016 01:50  © ... => Панін Олександр Миколайович 

То я боюся висот, літаю із заплющеними очима і від того все пролітає мимо мене. 

 03.12.2016 01:46  Панін Олександр Мико... => © 

Вони літають на усіх рівнях. 

 03.12.2016 01:44  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Що ж вони так низько літають?.... Жартую, звісно) не так вже і багато для Щастя потрібно...
Щиро дякую, Олександре Миколайовичу!!!! 

 03.12.2016 01:38  Панін Олександр Мико... => © 

Вірш чудовий,
але мушу зауважити:
не дихає він іншою,
в цьому його
притягальна
сила.

Його вимріяний
Образ
вже разом із Вами...
Цей Образ
можна плекати,
не намагаючись
порівняти
з оригіналом.

До рівня
Ваших Мрій
не може піднятись
жоден реальний
чоловік.
В цьому усі
труднощі.