23.03.2011 11:45
-
370
    
  4 | 6  
 © Рівнянин

Уяви

Уяви: коли люди вмирають, 

Їх душі стають зірками, 

А коли згасають зірки, 

То стають живими створіннями 

Десь у всесвіті. 

І ніхто не згадає, що був, 

Був людиною до першого спалаху. 

Бо в зірок не знайдеться пам’яті. 

Вони вважають, що й часу 

Для них не існує. 

Навіщо тоді пам’ятати? 

Палахкоти до моменту згасання. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.03.2014 00:51  Мальва СВІТАНКОВА 

До спалаху! Гарно.)

 11.03.2012 22:47  Каранда Галина => © 

і мені сподобалося.

 11.03.2012 22:30  Сашко Новік 

якісь оцінки неправильні, вірш ващще бомба, сподобалось.
до першого спалаху)