Байдуже…
з рубрики / циклу «кроки»
В душі не заметіль, і вже не дощ давно
Щось то на кшталт розводів по воді.
І не цікавий келих наповнений вином
І не важливий плин змарнованих годин.
Сховавсь осінній лист під сніговий покров
І грудень веде пісню розхристаних дротів.
А я все сам на сам борюсь із самотою
І все шукаю зміст у незнайомих слів.
Невдовзі Новий рік запроситься у дім
І буде гарних страв, настільний натюрморт.
Та зміниться лиш назва, закінчення на сім,
На ранок враз торішнім опиниться той торт.
Та байдуже на все, на сніг і заметіль
І на курантів дзвін, який не полюбити.
Коли мовчить душа, чекаючи звідтіль,
На звістку що тебе, продовжують любити.
