З Гейне
Двоє, ще до розлуки.
з Гейне
Ось двоє, ще до розлуки,
що кличе в далеку путь,
в сльозах сполотнілі руки,
прощаючись, подають.
А ми тоді не ридали,
як розійшлися в житті…
Стікала сльоза печалі
пізніше, на самоті.
Крик серця
з Гейне
Ні, в зневірі толку мало:
раптом Бога би не стало,
чи казав би з нас котрѝй
– «Божий грім усіх побий!»
Чи молитва так важлива?
а не клясти – неможливо:
як – на ворога у бій,
Божий грім його побий?
Не любові, – злобі, браття,
Бог потрібний. Без прокляття
лад зіб’ється світовѝй, –
Божий грім всіх нас побий!