21.12.2016 14:26
18+
238
    
  3 | 3  
 © Олена Коленченко

Від твого дотику німі вуста

Від твого дотику німі вуста

Від твого дотику німі вуста

В цю мить душа летить до небокраю, 

Які там дивні чарівні міста -

Іди до мене, подумки благаю.

Яка краса навколо неземна:

В мережеві ранкової блакиті

Сіяє срібно-росяна трава

і серед неї мріють диво-квіти.

Дерева у мовчазній тишині, 

Як велетні могутні бовваніють

І ми удвох в небесній вишині, 

Земля й світанок солодко радіють.

Зоря ранкова світиться, горить, 

Як справжній вогник нашого кохання, 

Яка щаслива мить, єдина мить, 

У вічності твого й мого єднання.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.12.2016 10:27  Тетяна Белімова => © 

Оленочко, нема слів... Музика серця))))

Навіть боюся недолугим словом у коментарі зіпсувати чар Твого твору...

Дуже)))))

{#}