Кредо
Мої вірші – лише для мене:
мій скарб, мій хрест, моя печаль.
Тече смарагдово зеленим
весняним полем в синю даль,
повз очерети й верболози,
неспішна звуків течія –
мої вірші. В них – сміх і сльози,
і щось – чого не знаю я...
Чому у лісі б’є з під клена
те джерело, тече струмок?
Чому посеред справ буденних
слова зливаються в рядок?
За успіх – боротьба шалена.
Я в стороні стою, мовчу.
Те джерело, що біля клена
не замучý… не замучý!
Стою спокійний і відвертий,
бо у віршах я не грішив.
Коли ж настане час померти,
хай скажуть: «Він – серед віршів».