Совість
з рубрики / циклу «Одвічне питання»
По снігу босими ногами,
Навиліт кулями з грудей,
Блукає совість поміж нами-
Лишає слід свій де-не-де.
Блукає Світом, наче, привид,
Та люд сахається її
І ставні наглухо закрили,
Всі вже давно глухі, німі.
Лахміття вітер розвіває,
До крові ноги збила вщент.
Від неї погляди ховають,
Не радий їй ніхто, ніде .
По снігу босими ногами,
Містами, селами бреде.
Пульсують венами питання:
А люди є? А Люди де?
