10.01.2017 10:02
for all
162 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Антоніна Спірідончева

Око пророче

Рідко йому відкривається око пророче

Й, щойно відкрившись, жахає: полуплені ґрати, 

Хвилями бурі піщані виколюють очі, 

Іншим же очі блискучі в багато каратів

Дзьобають чорні птахи… Їхнє пір’я сталеве

Трохи дзвенить у повітрі – рожево-солодкому, 

Що накриває собою безкрайню пустелю, 

Що обпікає легені короткими охами.

Світ, у якому безсила хімічна наука, 

Кожна наука – вичерпна, ну хто би подумав!

Той, хто це бачить, безсило заломлює руки, 

А прогресмени давно спочивають у трунах.

Люди у сірих каптанах й титанових латах, 

Їхні скелети сталеві зі світу поснулого

Тягнуть книжки і дискети до себе за ґрати, 

Мріючи щось зрозуміти про давнє минуле.


(зі збірки "Вістря голосу")



2011

Публікації: Антоніна Спірідончева

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.01.2017 10:27  © ... => Світлана Рачинська 

Спасибі, Світлано! :) 

 20.01.2017 10:26  © ... => Серго Сокольник 

Дякую, Сергію! :) 

 11.01.2017 15:02  Світлана Рачинська => © 

Аж моторошно стало на мить. Чудовий твір! Мої вітання з Днем народження і тут) 

 11.01.2017 04:36  Серго Сокольник => © 

Сподобалось, Тоню) Цікава тема, цікаве виконання) 

 10.01.2017 10:22  © ... => Тетяна Белімова 

Просто подорож у майбутнє більш віддалене, ніж у "Роботах".))

Дуже дякую за увагу до мого твору! :) 

 10.01.2017 10:19  Тетяна Белімова => © 

Я спершу подумала, що це недавні мандри тоталітарними країнами надихнули на таку візію. А тоді побачила дату вірша... Дійсно, ніби продовження! Акценти, щоправда, дещо інакші.

 Зі святами, Тоню))

 10.01.2017 10:12  © ... 

Це в продовження теми, що відкрила Світлана Орловська віршем "Роботи". :)