У парку
Так добре у парку, на лавці присівши –
У розквіті вересня, в лагідній тиші.
Вже сонце як друг – товариське, охоче,
І в щемну красу задивляються очі.
Сполоханий непідперезаний вітер
Кудлатій березі розчісує віти.
На клумбах ромашки скидають зернята
І мужньо під сонцем цвітуть амаранти.
Горить ліхтарями шипшина осіння,
А в когось сьогодні щасливе весілля.
Біжить наречена під струни фонтану,
За нею, з букетом весільним, коханий
І ловить долонями пасма гіпюру
Від пишного плаття. А біля бордюру
Стрічками прикрашені білі автівки
Застигли в чеканні легкої мандрівки.
Під віттям кущів на потертій підстилці
Ще двійко залюблених, в юному віці,
Сплелися у єдності вигинів-згинів,
Та дівчинка пестить спокуснику спину,
Він – пальцями водить по краю спіднички
І часом торкається білих сідничок.
А в когось уже, у любові і ласці
Біляві близнята соплять у колясці.
2013
